ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОСВІДЧЕНЬ ОЧЕВИДЦІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Постановка проблеми. Вивчення історії на сучасному етапі розвитку шкільної освіти не повинно зводитися тільки до накопичення фактів, дат та засвоєння інтерпретацій, що надаються підручниками. Учні мають особисто осмислювати суспільну дійсність через залучення до історичного пошуку, до відкриття для себе історії людства. Тому науковці-історики і вчителі-історики мають надавати різнобічну інформацію, спонукати школярів до роздумів та обговорення, використовуючи разом із традиційною таку джерельну базу, як відеосвідчення очевидців подій. ХХ століття «подарувало» нам багато контроверсійних тем, які не можна обійти при вивченні новітньої історії. Тому використання відеосвідчень людей, які пережили тоталітарні режими сталінського Радянського Союзу і нацистської Німеччини, дає можливість не лише краще зрозуміти, «зануритися» у цей період історії, а й допомагає усвідомити головні цінності сучасних демократичних суспільств.

Аналіз актуальних досліджень. Важливим джерелом знань для тих, хто вивчає історію, є свідчення учасників подій. Знайомство із цими спогадами дозволяє відтворити не тільки сам історичний факт, а й історію соціальних груп і народів, особливості їхньої культури, традицій, відтворити повсякденне життя різних категорій населення. За останні десятиріччя накопилося багато відеоматеріалів із спогадами пересічних людей щодо моментів історії ХХ століття. Враховуючи, що свідків і учасників з кожним роком стає менше, а отже, не кожен вчитель має можливість запросити в клас тих, хто жив у ті історичні часи, досить актуальним є використання відеозаписів бесід із ними.

Проблемою використання візуальних джерел при викладанні шкільного курсу історії на початку ХХІ століття зацікавилася група педагогів Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба», результатом творчої праці яких став навчальний посібник для 10 класу «Історія епохи очима людини. Україна та Європа в 1900-1939 рр.» (2004 рік) [1]. Питання використання відеосвідчень очевидців при викладанні історії знайшли своє втілення у роботах викладача суспільних дисциплін гімназії імені Олени Пчілки міста Гадяча Полтавської області Олександра Войтенка [2-4], який у рамках кількох проектів Фонду Шоа Університету Південної Кароліни (США) розробляв методику використання документального кіно та відеосвідчень для навчання.

Виклад основного матеріалу. Використання відеосвідчень людей, які відчули на собі дію тоталітарних режимів Радянського Союзу та нацистської Німеччини, дозволяє не лише краще зрозуміти історію «кривавих земель», а й відчути дух епохи, наслідки пропаганди на повсякденну свідомість і світогляд пересічної людини. Перегляд подібних свідчень дозволяє краще осмислити соціокультурне середовище, в якому жив респондент, а отже, наблизитися до історичного часу, що відображається у спогадах. Знайомлячись із відео свідченнями, учні мають можливість не лише почути історії з життя пересічних людей, а й зрозуміти їхні особисті почуття та ставлення до того, про що вони розповідають.

Разом з тим, спогади про Голодомор, сталінські чистки та репресії, расову політику Третього рейху, Голокост розкривають проблему незахищеності пересічної людини від сваволі держави, відчути вразливість людського існування, незахищеність перед дискримінацією, відсутність механізмів захисту та важелів впливу на тоталітарну владу з боку міжнародної спільноти.

Одним з головних завдань навчання історії є формування в учня здатності до критичного мислення та вміння аналізувати минуле з метою винесення певних уроків і формування власного світогляду. Це пов’язано з тим, що багато питань в історичних курсах є дискусійним, які викликають серед істориків суперечки у поглядах та оцінках минулого. В умовах демократії, на відміну від тоталітарних режимів, свобода висловлювань у широкому спектрі поглядів на певну проблему дає можливість кожному учаснику дискусії краще зорієнтуватися в усьому тематичному полі, аби дійти власних висновків з урахуванням інших перспектив.

Складні, суперечливі теми і питання можуть бути і болючими, дражливими для вивчення, а значить, складними для розуміння. Вони можуть викликати спротив сприйняття, загострювати упередження, що вже склалися, ятрити особисті переживання. Але саме розгляд таких питань дає можливість учням усвідомити одну з головних особливостей історії – одні й ті самі події можуть тлумачитися по-різному. Крім того, працюючи з історичними матеріалами зі складних тем, що викликають суперечки навіть серед фахівців, учні навчаються критично мислити, аналізувати, робити власні умовиводи. Навчившись цьому, вони зможуть більш відповідально та критично ставитися до подій свого життя.

У процесі навчання викладачу слід звернути увагу на кілька складових:

- осмислення складності проблеми;

- з’ясування аргументації різних груп і окремих осіб;

- уміння відрізняти суттєву інформацію від несуттєвої;

- здатність використовувати різні джерела інформації;

- визначати прогалини в отриманій інформації;

- давати оцінку інформації з огляду на її достовірність і повноту;

- уміння з’ясувати міру упередженості людей, які надають інформацію;

- уміння приймати рішення у суперечливій і неоднозначній ситуації.

Аналізуючи відеосвідчення, молоді люди навчаються краще розуміти, а значить, і поділяти певною мірою почуття і переживання людей інших поколінь; слухати, розпитувати та спілкуватися.

Разом з тим фахівці виділяють два аспекти звернення до особистих свідчень як історичного джерела: 1) спроба реконструювати події минулого, тобто можливість дізнатися про історичні події чи розширити свої знання про них, 2) спосіб зрозуміти, як минуле сприймалося та сприймається безпосередніми учасниками подій. Цінність таких свідчень полягає у тому, що розкривається не лише історичний контекст, а робиться спроба «оживити» факт, бо особисті спогади наповнені емоційними переживаннями, оціночними судженнями, несуть важливу інформацію про ставлення, уподобання людей, вони відтворюють для школярів не лише історичний факт, а й ментальність різних соціальних груп і, у певній мірі, суспільства в цілому.

Робота з історичними свідченнями сприяє формуванню в учнів важливих навичок:

- уваги до суб’єктивних елементів історичної інформації;

- систематизації та критичного переосмислення отриманої інформації з огляду на різні  погляди та бачення описуваних подій;

- встановлення автентичності джерел шляхом їхнього порівняння;

- набуття необхідних комунікативних компетентностей.

Аби учні зрозуміли приклади, про які йдеться у відеосвідченнях, учитель повинен надавати коротку довідку про історичний контекст, якщо даний відеофрагмент не є ілюстрацією до конкретної теми з історії України чи всесвітньої історії. Крім того, обов’язково надається інформаційна довідка про самого респондента, щоб оцінити наскільки його інформації можна довіряти.

Історія у викладі очевидців – це їхні індивідуальні спогади про минуле, яке вони вже пережили особисто, та, водночас, вироблене наступним життям ставлення до цього минулого. Використовуючи такі свідчення у навчально-виховному процесі, слід враховувати, що на особисті враження очевидця з часом вплинуло офіційне тлумачення цих подій, а також відомості з інших джерел. Тобто слід пам’ятати, що «чистих» свідчень ніколи не буде, не можна абсолютизувати свідчення суб’єктивних джерел інформації.

Отже, учитель повинен звернути увагу на відносність достовірності інформації, що подається конкретною людиною; її свідченням можна довіряти лише після зіставлення з іншими джерелами. Розповідаючи про певні події, людина переказує власну версію того, що відбувалося у той час, фокусується на власних судженнях, відсуваючи інше на другий план. Тому критичний аналіз різноманітних джерел дає можливість зробити достатньо об’єктивний висновок. 

Висновки. Перед сучасною школою стоїть завдання сформувати громадянина демократичного суспільства, який володіє навичками критичного мислення, усвідомлює, що історичний факт може мати різні інтерпретації, різні оцінки, котрі з часом можуть змінитися, оскільки з’явиться додаткова інформація, відбудуться зміни у суспільній свідомості, політиці, моралі тощо. Але незмінними повинні залишитися повага до людської гідності, цінності людського життя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сучасні підходи до історичної освіти. Методичний додаток до навчального посібника «Історія епохи очима людини. Україна та Європа в 1900-1939 рр.» /Укладачі: І. Костюк, П. Кендзьор. – Львів: НВФ «Українські технології», 2004. – 128 с.

2. Голодомор в Україні 1932-1933 років. Людський вимір трагедії /Автор-упорядник: О. Войтенко. – К.: Майстер книг, 2010. – 56 с.

3. Де починаються права людини: уроки історії і сучасні підходи (Мультимедійний навчально-методичний посібник для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів) /Автор-упорядник О. Войтенко. – К.: ТОВ «Майстер книг», 2013. – 304 с.

4. Назустріч пам’яті: Навчально-методичний посібник до фільму про Голокост в Україні «Назви своє ім’я» /Автори-упорядники: О. Войтенко, М. Тяглий. – К.: Майстер книг, 2012. – 240 с.

Вивчення історії на сучасному етапі розвитку шкільної освіти не повинно зводитися тільки до накопичення фактів, дат та засвоєння інтерпретацій, що надаються підручниками. Учні мають особисто осмислювати суспільну дійсність через залучення до історичного пошуку, до відкриття для себе історії людства. Тому науковці-історики і вчителі-історики мають надавати різнобічну інформацію, спонукати школярів до роздумів та обговорення найрізноманітніших тем, використовуючи таку джерельну базу, як відеосвідчення очевидців подій.

Ключові слова: інтерпретації, відеосвідчення очевидців, критичне мислення.